Аналітична записка до круглого столу «Проблема процедури голосування: кворум та статус законів»

(3 листопада 2017 року)

Одним з головних правових засобів забезпечення демократичного поступу суспільства є конституційно визначений демократичний порядок ухвалення суспільно значущих рішень, адже «процедури не визначають демократії, проте необхідні для її збереження» (Ф.К. Шміттер, Т.Л. Карл). У цьому контексті система ухвалення рішень більшістю в демократичних умовах – це «не просто технічний прийом, без застосування якого практично не може з'явитися жодне рішення, а скоріше її принципова особливість. Підстави та межі такого підходу до прийняття рішень визначаються основоположними принципами демократичного ладу ... Внутрішня потреба демократії ухвалювати рішення більшістю голосів випливає з принципів свободи самовизначення індивідів та більшості в умовах демократії» (Є.В. Бьокенфьорде).

Разом з тим, дотримання процедур не повинне перетворюватися у надмірний тягар шляхом запровадження штучних бюрократичних перешкод та призводити до спотворення демократичної сутності окремих інституцій і процесів, а має бути підпорядковане, перш за все, головній меті – створенню передумов для ухвалення найбільш оптимальних, виважених, обrрунтованих, виправданих та розсудливих рішень (В.П. Колісник).

Зазначені міруквання мають особиве значення для вітчизняного парламенту, практика діяльності якого створює умови для численних нарікань на його низьку дієздатність, що пов’язується, зокрема, з недоліками у правовому регулюванні процедур голосування та деяких суміжних правових інститутів.

Завантажити