Панове журналісти, вивчайте матеріальну частину!

Володимир Крижанівський, старший консультант Програми USAID РАДА, народний депутат України 1-го скликання
Чтв, 26/03/2015 - 14:45

Днями звернув увагу на аналітику на Українській правді двох експертів із Руху Чесно. Зокрема хлопці пройшлися щодо парламентського спікера: «Нехтування процедурами бомба уповільненої дії». Наведу повністю уривок із їхнього дослідження, щоби ви зрозуміли про що йдеться: «  Коли голосували законопроект щодо пенсійного забезпечення "на вимогу МВФ", в коаліції не знайшлося достатньо голосів. Спікер поставив на голосування повернення до розгляду законопроекту. Подібний маневр повторився вдруге, втретє і вчетверте, аж поки з п’ятої спроби не вдалося набрати достатньо голосів "за". Тоді як Регламент прямо стверджує: "відхилений Верховною Радою законопроект не може бути внесений на поточній та наступній за нею позачерговій сесіях Верховної Ради відповідного скликання".

Ну, а далі вже йшла відверта інвектива щось на зразок тиради із старого радянського фільму (вже навіть і назви не пам’ятаю): «А що,  якби він віз патрони?». Виглядало дослівно це так: "Протискати" через парламент законопроекти всупереч процедурам, апелюючи до нагальності й ситуації в країні – бомба, що рано чи пізно вибухне. Це постійний ризик ухвалити недосконале, шкідливе, а то й відверто злочинне рішення, черговий "диктаторський закон".

Мушу сказати дві речі. По-перше: може подобатися чи не подобатися, що спікер п’ять разів ставив на голосування один й той самий проект рішення, але він жодним чином не порушував регламентні норми, бо:

а) кожного разу він попередньо ставив на голосування пропозицію з процедурного питання  про повернення до розгляду і вже після цього  учергове пропонував визначитися щодо рішення про прийняття законопроекту в першому читанні. Така можливість дій головуючого випливає із положення Регламенту, викладеного в пункті першому частини першої статті 28 Регламенту:  «1. Головуючий на пленарному засіданні Верховної Ради має право:

1) вносити пропозиції з процедурних питань щодо ходу пленарного засідання, які ставляться на голосування першими»;

б) знайдіть мені норму в Регламенті, яка не дозволяла би здійснювати вищенаведений  цикл декілька разів: немає такого, хай це буде недоліком чинного Регламенту, але поки що це дозволяється і тому спікер мав право це робити.  Тому в залі , кому цей маневр спікера не подобався, міг би або запропонувати проголосувати рішення про припинення процедури повернення  до голосування за рішення про підтримку законопроекту, або вимагати обмежити час розгляду питання, що, до речі, приймається меншою кількістю голосів, бо є процедурним рішенням,або …

Тепер прийшла черга висловити свій другий висновок: панове експерти просто не знають належним чином отой Регламент. Те, що вони стверджують про неможливість внесення відхиленого законопроекту на поточній та наступній позачерговій сесіях парламенту є достеменно вірним. Але тут є одна заковика: законопроект  має бути для цього відхиленим. Про те, коли законопроект можна вважати відхиленим,  унормовується статтею , яку я наведу повністю, щоби повністю закрити питання:        

«Стаття 114. Рішення за наслідками розгляду законопроекту в першому читанні

1. За наслідками розгляду законопроекту в першому читанні Верховна Рада може прийняти рішення про:

1) прийняття законопроекту за основу з дорученням головному комітету підготувати його до другого читання;

2) відхилення законопроекту;

3) повернення законопроекту суб'єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання або направлення його до головного комітету для підготовки на повторне перше читання, визначивши при цьому основні положення, принципи, критерії, яким повинен відповідати доопрацьований законопроект чи його структурні частини;

4) опублікування законопроекту у визначеному Верховною Радою друкованому засобі масової інформації для всенародного обговорення, доопрацювання його головним комітетом з урахуванням наслідків обговорення і подання на повторне перше читання.

2. Верховна Рада після прийняття законопроекту за основу може прийняти рішення про прийняття законопроекту в цілому, за умови дотримання вимог цього Регламенту (частина четверта статті 102).

3. Законопроект вважається відхиленим, якщо жодне з рішень, зазначених у пунктах 1, 3, 4 частини першої цієї статті, не підтримано необхідною кількістю голосів народних депутатів. Здійснення таким чином відхилення законопроекту заноситься до протоколу пленарного засідання як рішення Верховної Ради і має наслідки, передбачені цим Регламентом (частина друга статті 107).»

Зверніть увагу на зміст частини третьої цієх статті: проект закону вважається відхиленим тоді і тільки тоді, коли не наберуть потрібної кількості голосів всі три (1, 3 і 4) варіанти рішень. Головуючий же всі п’ять разів ставив на голосування лише перший варіант рішення – прийняти законопроект за основу, тому вважати законопроект  відхиленим не можна, адже 3 і 4 варіанти можливих рішень не голосувалися.

Цікаво, що із змісту норми частини третьої випливає, що формально законопроект не вважається відхиленим, якщо підтримають другий варіант рішення. Вочевидь, треба було вказати, що у випадку підтримки другого варіанту законопроект також вважається відхиленим. Отже, на мою думку, редакційно положення цієї статті виписано не найкращим чином. 

Володимир Крижанівський 


Уривок із публікації на «Українській правді»

Нехтування процедурами ….

Разом із кнопкодавством, Верховна Рада VIII скликання успадкувала від попередників звичку працювати із порушенням процедур.

Законопроекти виносяться на голосування з відвертим ігноруванням Регламенту, в результаті народні депутати не завжди уявляють, які рішення приймають.

Згадати хоча б голосування за держбюджет, коли парламент о четвертій ранку ухвалив найважливіший економічний документ держави "наосліп", бо текст держбюджету із виправленими показниками на той час просто не був написаний.  Коли голосували законопроект щодо пенсійного забезпечення "на вимогу МВФ", в коаліції не знайшлося достатньо голосів. Спікер поставив на голосування повернення до розгляду законопроекту. Подібний маневр повторився вдруге, втретє і вчетверте, аж поки з п’ятої спроби не вдалося набрати достатньо голосів "за". Тоді як Регламент прямо стверджує: "відхилений Верховною Радою законопроект не може бути внесений на поточній та наступній за нею позачерговій сесіях Верховної Ради відповідного скликання".

"Протискати" через парламент законопроекти всупереч процедурам, апелюючи до нагальності й ситуації в країні – бомба, що рано чи пізно вибухне. Це постійний ризик ухвалити недосконале, шкідливе, а то й відверто злочинне рішення, черговий "диктаторський закон".

Голос народного депутата – сильна зброя, і, як і кожна зброя, він вимагає відповідального ставлення.

Автори: Павло Миронов, Антон Кушнір, аналітики учасники громадського Руху ЧЕСНО, Центр UA