Видання та публікації

Громадянська мережа ОПОРА моніторить комітети Верховної Ради України в рамках Програми USAID РАДА, щоб зробити їхню діяльність більш прозорою та підзвітною, а також забезпечити доступ громадян до інформації про роботу та рішення цих структур. Адже саме парламентські комітети — місце, де народжуються, розглядаються та рекомендуються до розгляду парламентом закони. Тому надважливо, щоб громадяни розуміли, як і над чим працюють там депутати, які рішення приймаються, які закони розглядаються.

Ми розпочали моніторинг на початку 2013 року. У цей час тривав перший рік повноважень Верховної Ради України VII скликання. Тоді жодним нормативним документом не визначався перелік інформації, яка має оприлюднюватися на веб-сайтах комітетів. А 7 з 29 комітетів не мали власних сайтів, зокрема і профільний з цього питання Комітет з питань інформатизації та інформаційних технологій. Дані, які оприлюднювалися на сайтах комітетів, не були уніфікованими: комітети на власний розсуд вирішували, що оприлюднювати, а що — ні. Один комітет міг опублікувати анонс та порядок денний свого засідання, інші — ні. Це також і стосувалося протоколів засідань, з яких можна дізнатися про те, які питання виносилися на обговорення та які рішення в результаті розгляду було прийнято з того чи іншого законопроекту.

Ще однією суттєвою проблемою було те, що на засідання комітетів складно потрапити навіть акредитованим парламентським журналістам, не кажучи вже про представників громадськості. Особливо, наприклад, на Комітет з питань бюджету, який має вплив на розподіл бюджетних коштів. І якщо парламентські журналісти ще попри труднощі могли потрапити на засідання парламентського комітету, то в експертної спільноти та представників громадськості такої можливості взагалі не було. Тому наша організація, з одного боку, запропонувала перелік інформації, яку доцільно оприлюднювати на сайтах комітетів (протоколи, стенограми та аудіозаписи засідань, висновки та рішення комітетів, інформацію про присутність депутатів на засіданнях комітету, стан розгляду законопроектів та ін.) і розпочала системно моніторити її оприлюднення, а з іншого — наполягала на забезпеченні вільного доступу представників ЗМІ на засідання комітетів. Для цього була розроблена спеціальна методологія.

Окрім цього, ОПОРА готувала детальні рекомендації для комітетів щодо покращення якості їхньої роботи, стандартів прозорості та відкритості, проводила для працівників секретаріатів цих структур презентації методики, за якою здійснювалося дослідження.

Ми зібрали до одного посібнику нашу методологію. Пропонуємо до ознайомлення та використання.
 

Матеріал підготовлено в рамках Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа та партнерами.

Завантажити:
Завантажити: PDF icon Завантажити
Завантажити: PDF icon Завантажити

Закон — це державний нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов’язкових правил поведінки суб’єктів цих відносин.

Основним Законом України є Конституція України. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Перш ніж розпочати підготовку проекту закону, слід врахувати критерії, що дозволяють виділити закон як особливу категорію нормативно-правових актів, а саме:

• питання, які передбачається вирішити в законі, як того вимагає стаття 92 Конституції України, до питань, що визначаються виключно законами
України;
• відносини, що мають бути врегульовані, є стабільними та важливими для життя суспільства;
• чітко визначити необхідність прийняття закону та цілі, що мають бути досягнуті після його прийняття, а саме — можливі наслідки дії майбутнього закону: економічні, політичні, соціальні тощо.

Необхідно також вивчити міжнародні договори України, що стосуються теми законопроекту. При цьому варто враховувати вимоги статті 9 Конституції України, відповідно до якої чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

З метою взаємного узгодження законопроекту із чинними законами та уникнення суперечностей слід проаналізувати все чинне законодавство, насамперед вимоги, що містяться в податкових, бюджетних законах тощо, а також визначити місце закону в загальній системі законодавства, галузі. Аналізувати чинне законодавство необхідно з урахуванням рішень Конституційного Суду України в справах щодо конституційності законів з питань, які належать до предмету правового регулювання майбутнього закону.

Під час розробки законопроектів варто також враховувати положення Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 року №1629-IV та ратифікованої Верховною Радою України 16 вересня 2014 року Угоди про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншого боку, зважаючи на їхнє значення для реалізації проголошеного Україною курсу на європейську інтеграцію. У разі виявлення протиріч положень законопроекту з вимогами цих документів їх необхідно привести у відповідність із Угодою, крім тих випадків, що передбачені самою Угодою.

Завантажити: PDF icon Завантажити

Лабораторія законодавчих ініціатив з 2010 року в рамках різних проектів проводила міські зібрання у форматі Town Hall Meeting, і пропонований посібник містить результати досвіду апробації формату в різних регіонах на різноманітні тематики. У ньому зібрані найкращі практики планування, організації та проведення міських зібрань, а також представлені матеріали, які є прикладами організаційних та експертних документів, що були використані під час заходів, організованих Лабораторією законодавчих ініціатив. 

Цей посібник розроблено для представників громадських організацій, народних депутатів, їх помічників, депутатів місцевих рад з метою детального опису інструменту та надання покрокової інструкції для проведення міських зібрань у форматі Town Hall Meeting. 
Підготовка аналітичних матеріалів є частиною проекту, що його реалізує Лабораторія законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Завантажити: PDF icon Завантажити

У демократичній державі, якою прагне бути Україна, представницька функція парламенту є однією з ключових, що передбачає різноманітні формати комунікації народного депутата України з виборцями. Вона є невід’ємною складовою здійснення повноважень члена парламенту. Так, стаття 24 Закону України «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 № 2790-XII зобов’язує народних депутатів «постійно підтримувати зв'язки з виборцями, вивчати громадську думку, потреби і запити населення», а також «інформувати виборців про свою депутатську діяльність через засоби масової інформації, на зборах виборців періодично, але не рідше двох разів на рік». Крім того, ст. 7 Закону визначає, що «народні депутати, обрані в одномандатних виборчих округах, зобов'язані підтримувати зв'язок з виборцями своїх округів», а «народні депутати, обрані в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, здійснюють зв'язок з виборцями, які мешкають на території України, у порядку персонального представництва, визначеному депутатськими фракціями (групами) Верховної Ради України відповідно до закону».

Виборці з великим інтересом готові слідкувати за діяльністю народних депутатів між виборами і очікують на отримання інформації з перших вуст. Про такий інтерес свідчать, наприклад, результати соціологічного опитування, проведеного наприкінці 2017 року Центром Розумкова1. Так, цікавість до інформації про діяльність парламенту виявляють більше ніж половина громадян України (53,6%). Водночас, ще більша частка опитаних зазначила, що із засобів масової інформації отримує переважно негативну інформацію про Верховну Раду (56,2%), а майже третина (32%) вважають, що сьогодні бракує інформації про діяльність парламентарів у виборчих округах. Красномовним є й те, що третина опитаних (33,3%) навіть не знають, хто з депутатів представляє у Верховній Раді їхній округ.

Завантажити: PDF icon Завантажити

Програма USAID РАДА забезпечує ефективну комунікацію виборців та депутатів, залучає громадян до законотворчого процесу та інформує про роботу Верховної Ради України.

Цільові групи:

  1. Народні депутати України (НДУ) та їхні команди
  2. Апарат Верховної Ради України
  3. Організації громадянського суспільства (ОГС)
  4. Навчальні заклади (загальноосвітні школи та внз)
  5. Громадяни
  6. Медіа
Завантажити: PDF icon Завантажити
Завантажити: PDF icon Завантажити

Протягом 2015-2016 років Лабораторія законодавчих ініціатив підтримувала кампанії адвокасі груп Реанімаційного пакету реформ, зокрема груп: "Пенсійна реформа", "Податкова реформа", "Реформа охорони здоров'я" та "Політика національної пам'яті".

В рамках підтримки було проведено низку тренінгів та консультацій з аналізу політики та надано сприяння у налагодженні комунікації з парламентом завдяки таким інструментам, як підготовка та презентація тіньових звітів і пропозицій до політики, а також обговорення ініціатив адвокасі груп у регіонах.

Керівні принципи мали на меті систематизувати та презентувати наявний досвід і планування та проведення адвокаційних кампаній. Запропонована публікація містить покрокові інструкції та стратегії для інститутів громадянського суспільства, як вибудовувати ефективну комунікацію із публічною владою.  

Завантажити: PDF icon Завантажити

Реалізація політики рівних прав та можливостей для жінок та чоловіків, завжди виступає індикатором етичності, прозорості, а також готовності до демократичних перетворень, і Верховна Рада України робить важливі кроки у цьому напрямку відповідно до вимог міжнародних стандартів та часу.

Верховна Рада України 8-го скликання відрізняється від попередніх скликань не тільки найбільшою кількістю жінок серед парламентарів за весь час існування Парламенту, але й активним просуванням «ґендерних інтересів» в сфері розбудови державної політики. Недаремно ґендерна сенситивність Верховної Ради стоїть на порядку денному, як один з основних компонентів реформи Парламенту, відповідно до Рекомендацій Пета Кокса та Діалогів Жана Моне.

Ґендерно-сенситивний парламент можна визначити як парламент, який відповідає потребам та інтересам як чоловіків, так і жінок у його структурі, операціях, методах і у роботі загалом. Метою ґендерно-сенситивного парламенту є подолання перешкод на шляху жінок щодо повної участі у політиці, а також демонстрації позитивного прикладу та виокремлення моделі можливостей для суспільства в цілому.

В документі проаналізовано основні аспекти інтеграції ґендерного компоненту в діяльності Верховної Ради України. Дослідження містить пропозиції щодо запровадження обов’язкового проведення ґендерно-правової експертизи законопроектів Верховною Радою України; пропозиції щодо сексизму і дискримінації в поведінці парламентарів, відповідно до норм етики; пропозиції щодо покращення ситуації збалансованого представництва жінок і чоловіків у Верховній Раді України.

Завантажити: PDF icon Завантажити

Сторінки