Програма USAID РАДА провела круглий стіл про взаємодію законодавчої та виконавчої влади

Втр, 10/10/2017 - 12:15

У березні 2016 року до уваги народних депутатів України було запропоновано Дорожню карту щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України, розроблену Місією Європейського парламенту з оцінки потреб Верховної Ради України.

В продовження заходів з підтримки парламентської реформи Програма USAID РАДА організувала 5 жовтня круглий стіл на тему «Взаємодія законодавчої та виконавчої влади: ефективні, прогнозовані, якісні законодавчі рішення», що відбувся в рамках проведення 10 регламентних дискусій, метою яких є сприяння імплементації парламентської реформи.

У заході взяли участь депутати, Члени Робочої групи з реформування Парламенту, представники Апарату Верховної Ради України, незалежні експерти, юристи, громадський сектор.

Дискусія охопила такі теми: узгодження законодавчих ініціатив між Урядом і Парламентом та контроль за виконанням законів.

Олександр Піскун, Керівник програм розвитку демократії та врядування відділу сприяння розвитку демократії та врядування Агентства Сполучених Штатів Америки з міжнародного розвитку, наголосив на ключовій ролі ВР та необхідності її реформування:

“Довіра до Верховної Ради складає 8 відсотків. Ми хочемо зрозуміти, що можливо зробити, щоб покращити довіру людей до Парламенту. Ми зібралися тут, щоб подискутувати, які рекомендації можна дати, щоб поліпшити роботу ВР та продуктивність законопроектної роботи”.

Вадим Денисенко, представник Кабінету Міністрів України у Верховній Раді України, розповів що намагається робити Уряд щоб поліпшити комунікацію із ВР.
“Кабінет Міністрів розпочав роботу над новим регламентом, який передбачає найбільш якісне формування політики. Народні депутати будуть залучатися на початковому етапі аналізу, а в процесі буде зрозуміло чи вистачить постанови Кабінету Міністрів чи треба долучати ВР. Нам потрібно розпочати з аналізу політик, залучати всіх можливих стейкхолдерів на етапі формування”.
Він закликав присутніх брати участь у виробленні політики.

Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ, зауважив про те, що основне, чого треба добитися - уникнути роздвоєння політики.
Законодавча діяльність Парламенту є частиною реалізації державної політики, яка має завжди характеризуватися принципом єдності й цілісності. Не може бути окремої державної політики в Парламенту, Уряду чи Президента.

Виходячи з того, що законодавча діяльність є частиною політики, очевидно, що основним документом, який окреслює державну політику, є програма діяльності Кабінету Міністрів. Вона затверджується Парламентом.

По-перше, принципово важливо, щоб у процесі формування політики міністерства обов’язково співпрацювали з відповідними комітетами. По-друге, щоб міністерства сприймали весь законодавчий процес як щось, до чого вони мають безпосереднє відношення. Кожен закон регулює сферу відповідальності якогось міністерства. Міністерства повинні відслідковувати весь масив законодавчих ініціатив і робити експертизу кожного законопроекту. В свою чергу, комітети мали б бути основними відповідальними органами в Парламенті за змістовну і цілеспрямовану лінію розвитку законодавства в кожній сфері. Лише таким чином можна досягти реалізації державної політики. 

Віктор Мазярчук, керівник офісу економічного та фінансового аналізу Верховної Ради України, зауважив, що Уряд не готовий готувати якісні рішення.

Будь-яке рішення має мати розрахунок і ми маємо розуміти куди воно призведе. Минулого вересня ми проаналізували 10 комітетів по наявності в законопроектах фінансово-економічного обґрунтування. З 1400 законопроектів, 92 відсотки його не мають. Це означає, що ми не розуміємо який вплив може мати прийняте рішення. Комітет ВР чи інша інституція має робити фільтр законопроектів відповідно до їх впливу. Міністерство Фінансів робить оновлену методику. Я сподіваюся, що вона буде публічно представлена і стане єдиною методикою для всіх центральних органів виконавчої влади. Дивно, що Кабінет Міністрів і Верховна Рада використовують різні підходи. 

Олексій Гончарук, голова Офісу Ефективного Регулювання, повідомив, що одним із головних процесів його організації є системний перегляд ефективності регулювання.

В Уряді панує підхід вирішення проблем без комунікації з Верховною Радою. Поки, а депутати будуть вважати, що їх робота писати закони, ми будемо мати ситуацію коли Уряд реально не може формувати й забезпечувати Система розбалансована, оскільки Верховна Рада змагається з Кабінетом Міністрів хто більший реформатор. Через реформу Уряду ми маємо посилити роль Кабінету Міністрів та збільшити взаємодію із Верховною Радою.

Анатолій Бондарчук, керівник проекту ОПОРИ в рамках Програми РАДА 

Для того, щоб налагодити ефективну співпрацю виконавчої гілки влади з парламентом з метою підтримки останнім урядових ініціатив, потрібно розуміти тенденції, які сьогодні характерні для законотворчого процесу. По-перше, це низька кількість законопроектів, які стають законами (лише 12%) та низька кількість законопроектів, які парламент встигає розглядати («мертвий вантаж»). Найкраще комунікує з парламентом для підтримки своїх законопроектів Президент (підтримано 83% ініціатив). Натомість Верховна Рада підтримала лише 30% законодавчих ініціатив Уряду. Ще однією тенденцією є те, що новій парламентській більшості у форматі 1+1 («БПП» та «Народний фронт») складніше дається законотворчий процес, ніж парламентській більшості, яка складалася з 5 політичних сил. Аби виміряти цей показник, ми розділили діяльність парламенту на два приблизно однакові за тривалістю часові періоди (по 15 місяців), межею між якими був розпад коаліції. У підсумку виявилося, що у період, коли існувала коаліція з 5 політичних сил, у парламенті було прийнято 73% законів, а за аналогічний період, коли діяла коаліція 2 політичних сил — 27% законів.

Олександр Заславський, заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, розповів про конкретні механізми взаємодії Уряду і Парламенту.

В таких механізмах є дві ключові проблеми. По-перше, після реєстрації законопроекти відразу направляються в Уряд, комітети мають право звертатися до профільного міністерства з питань, віднесених до їх компетенції. У свою чергу, міністерства відслідковують проходження законопроектів. Ключова проблема полягає в тому, що ця комунікація починається на етапі реєстрації, а не на етапі розробки законопроекту. Друга проблема пов’язана із виконанням чинного законодавства. Регламент Кабінету Міністрів так само передбачає можливість залучення народних депутатів до розробки законодавства в Уряді, але, як правило, це відбувається несистемно. Аналіз міжнародного досвіду показує, що без комунікації Уряд не може ефективно виконувати свою роботу. 

Роман Кобець, директор Європейського інформаційно-дослідницького центру, зауважив, що не може бути рішення, яке потім не відстежується.

Потрібно, щоб нові закони ініціювалися за результатами виконання попередніх. Окрім цього, відстежувати як ухвалені закони працюють, а також як суспільство, стейкхолдери реагують на прийняті закони.

Аркадій Нижник, перший заступник керівника Головного управління Апарату ВР, висловив сподівання, що дискусія, яку організувала Програма USAID РАДА, буде мати позитивні наслідки на зрушення парламентської реформи.

Деякі рекомендації Пета Кокса будуть запроваджені якщо буде політична угода, тому коли ми намагаємося сформувати програму реформування, то рішення немає через суб’єктивні причини.

Сергій Лінецький, радник Першого заступника Глови ВР, наголосив, що потрібно зменшити надзвичайно високий ступінь законодавчого активізму і перейти від кількісного до якісного законодавства. Основні напрями і моменти мають стосуватися посилення ролі й ваги правової експертизи, жорстких умов при реєстрації законопроектів.