За круглим столом розглянули перспективи перезавантаження українських судів (оновлено)

Втр, 21/07/2015 - 18:00

(27 липня 2015 - додано посилання на Пропозиції круглого столу)

Центр політико-правових реформ (ЦППР) у співпраці з цілою низкою інших співорганізаторів провів круглий стіл на тему "Українські суди — перезавантаження через зміни до Конституції". Одним із співорганізаторів заходу, в якому взяли участь понад 100 осіб, була Програма USAID РАДА.

Дискусія за круглим столом зосередилася на трьох основних питаннях:

  • завдання конституційної реформи і ключові виклики;
  • судові реформи в Україні, інших країнах Східної Європи та Балкан: здобутки й прорахунки;
  • люстрація, переатестація чи перепризначення суддів.

З короткими доповідями на заході виступили правники, члени Конституційної комісії, народні депутати, іноземні дипломати та експерти, представники громадянського суспільства, аналітичних центрів тощо. За словами модератора — директора Програми USAID РАДА Андрія Шевченка, організаторам "вдалося зібрати фантастичну комбінацію дуже сильних експертів і співрозмовників".

ЦППР і Реанімаційний пакет реформ (РПР) підготували проект рекомендацій з подальшого реформування судової системи. "Ключовими орієнтирами подальшої судової реформи мають бути європейські стандарти справедливого судочинства та потреба в розвитку ефективної, цілісної судової системи, яка користуватиметься високим рівнем довіри суспільства", — йдеться в проекті рекомендацій.

З повним текстом Пропозицій можна ознайомитися на сайті ЦППР.

Андрій Шевченко, директор USAID РАДА: "Ми віримо, що зміни до Конституції — не просто літери, слова і коми. Це щось набагато глибше — фактично каркас нової країни. І я думаю, що сьогоднішній день має бути великим внеском у те, щоб цей каркас був створений належним чином"

Оксана Сироїд, заступник Голови Верховної Ради: "[У запропонованих змінах до Конституції] зараз написано, що Вища рада правосуддя "вносить подання" Президенту про призначення судді. Хоча, як на мене, якщо ми кажемо про номінальне призначення, то мало б бути "приймає рішення про призначення судді", а Президент лише видає указ про таке призначення. Якщо рада "вносить подання", то дискрецію, розсуд, прийняття рішення ми переносимо до інституту Президента"

Еліна Шишкіна, програмний директор USAID RADA та експерт РПР: "Я не поділяю оптимізму, можливо, реалістичного оптимізму, деяких членів Конституційної комісії. Я не була членом Конституційної комісії, а отже не мала права голосу, хоча й була присутня при обговоренні в робочій групі з питань правосуддя саме цих змін.
Хотіла би повторити тезу Оксани Сироїд: зміни до Конституції повинні бути цілісними. І їх слід вносити таким чином, аби зберегти механізм стримувань і противаг, тобто баланс гілок влади. Деякі з пропозицій, як на мене, на жаль, цей механізм порушують.
У Реанімаційному пакеті реформ ми говорили, наприклад, про виведення судової системи з-під політичних впливів. Ми говорили, що і Верховна Рада, і Президент мають буди позбавлені важелів впливу на формування суддівського корпусу, притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, звільнення суддів з їхніх посад. Проте що ми бачимо в деяких з цих пропозицій? Верховна Рада усувається від формування суддівського корпусу, а за Президентом зберігаються нібито церемоніальні повноваження.
Я хочу навести конкретний приклад так званих "церемоніальних повноважень". У 2006 році обрані Верховною Радою й призначені Президентом судді конституційного Суду приблизно дев'ять місяців, якщо я не помиляюся, не могли бути приведені до присяги у Верховній Раді України відповідно до тої процедури, яка, між іншим, сьогодні закріплена в Конституції. Це нібито теж церемоніальні повноваження — приведення суддів до присяги. Здавалося б: що тут такого? Але саме з моменту приведення судді Конституційного Суду до присяги набирають чинності його повноваження.
Тому, коли я читаю нинішні пропозиції змін до Конституції в частині церемоніальних повноважень Президента: підписувати посвідчення, призначати вперше обраних суддів — у мене просто виникають асоціації з цим випадком. Чи не буде це повторенням? Чи не може так статися, що через церемоніальні нібито повноваження Президента, він буде певним чином, хай опосередковано, впливати на формування суддівського корпусу?
Друге питання: навіщо виводити на найвищий, конституційний, рівень монополію адвокатури? На сьогоднішній день монополія адвокатів уже закріплена в кримінальному процесі — на це чітко вказує чинний КПК України. Якщо адвокати прагнуть бути монополістами у сфері представництва інтересів людей у судах, чому не внести відповідні зміни до процесуальних кодексів? Навіщо виводити це на найвищий рівень — рівень Конституції?"