Хочеться, ой хочеться, та тільки закон не велить!

Володимир Крижанівський, старший консультант Програми USAID РАДА, народний депутат України 1-го скликання
Птн, 20/03/2015 - 10:15

Останнім часом дуже вперто подейкують про можливість зміни голови нашого уряду. Спробуємо розглянути можливі варіанти усунення Прем’єр-міністра України з посади.

Насамперед це може відбутися в разі, коли   Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України. Здається, насьогодні такої перспективи не передбачається: парламент обраний і працює вже  більше ста днів.

Відставка Кабінету Міністрів України настає також внаслідок:

1. прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України. І цей випадок не може також розглядатися зараз. Адже на початку  другої  декади грудня Верховна Рада схвалила Програму діяльності Кабінету Міністрів України. А відповідно до норми частини другої статті 87 Конституції України «питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України … протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України або протягом останньої сесії Верховної Ради України».

       2. відставки Прем'єр-міністра України.

Прем'єр-міністр України має право заявити Верховній Раді України про свою відставку. Верховна Рада України розглядає питання про відставку Прем'єр-міністра України не пізніше ніж на десятий день після надходження заяви про відставку, якщо вона надійшла під час чергової сесії Верховної Ради України, і не пізніше першого пленарного тижня наступної чергової сесії, якщо така заява надійшла у міжсесійний період. Прем'єр-міністр України звільняється з посади з дня прийняття рішення про його відставку на пленарному засіданні Верховної Ради України.

      3. смерті Прем'єр-міністра України. Здається, що фізичний стан п. Яценюка говорить, про неможливість такого припущення. Та й, взагалі хотілося, шоби такі варіанти розвитку подій  не були б навіть виключенням з правил.

Отже, єдиним можливим на вечір 9 березня 2015 року може бути лише варіант, коли сам Прем’єр зголоситься про свою відставку.

Чи є це реальністю? В своєму інтерв’ю «Дзеркалу тижня» Голова Ради на питаня журналістки про таке (вона перед цим добре вимастила прем’єра чорною фарбою, хоча до  певної міри й було за що) відповів таким чином: «Це питання взагалі сьогодні не стоїть. Тепер як ніколи треба зберегти єдність».

Але тепер давайте розглянемо в сенсі цього деякі факти, вірніше один факт, але вельми красномовний. 25  лютого цього року Рада розглядала дуже подразливий законопроект № 2212 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Як, зазвичай,  порушені були  всі норми Регламенту, які тільки можна порушити. Щонайперше законопроект взагалі не був хоч якимось чином, внесений до порядку денного сесії. І потім пішло, поїхало.

Відбулося аж п’ять голосувань за прийняття закону в першому читанні і в цілому. Такий ітеративний метод прийняття законів залюбки застосовується цим складом парламенту. Взазалі Регламентом (частина перша статті 114) передбачається, що за результатами першого читання може  бути прийнятий  один із чотирьох варіантів рішень, передбачених у цій статті. Та ні,  головуючий з настійливістю, яку можна було  б застосувати для іншої мети, після першої невдачі         ще чотири рази вдавався до голосування одного й того ж варіанту  рішення. Як той Роберт Брюс, король шотландський  із Лесиної казки!

Проте цікавим у всій цій інтерлюдії було не це. Я наведу невеличку табличку, звідки ви взнаєте як голосували   фракції опозиції за це рішення. 

Голосування, №

Блок Петра Порошенка

Народний Фронт

Самопоміч

Радикальна Партія Олега Ляшка

Батьківщина

Всього

1

60

76

20

0

0

164

2

91

80

23

18

0

221

3

88

80

23

19

0

218

4

97

79

23

0

0

208

5

109

78

22

19

0

239

Всього депутатів у фракції

150

82

31

21

19

 

Боже ж ти мій, як переконували пана Ляшка,  аби фракція його імені проголосувала за цей закон. Побіцяли просто антизаконні речі: до першого червня підготуємо певний законопроект, а, якщо його не приймуть, то автоматом буде визнана нечинною ціла низка законів. А лідер радикалів, світячи  на весь зал своєю тонзурою, набирав і набирав рейтингові бали, а інші їх тільки втрачали. І Блок Петра Порошенка насамперед!

Здається, варто було 30 нардепам із цього блоку проголосувати «За» і все було би вирішено без пана Ляшка із командою, які, мов той циган сонцем , крутили  залою. А дехто із БПП все не голосував і не голосував. В той же час фракція, із лона якої вийшов прем’єр, голосувала практично одностайно, якщо враховувати, що двоє депутатів з неї були хворі.  

Врешті решт після недовгої перерви, вочевидь, накрутили таки хвоста декому із членів найбільшої фракції і закон був прийнятий.

Так в чому ж була справа? Причина, мабуть, не одна. Цікаво порівняти третє голосування із голосуванням, яке відбулося щодо іншого законопроекту десь через 5-10 хвилин. Там вже за нього голосували 124 члена превалюючої фракції коаліції. З тих 36 депутатів, які звідкись взялися в залі(бо щодо деяких із них до цього значилося, що вони були «відсутні», отже вийняли картки, я це питання дослідив)  або просто вирішили прийняти участь у голосуванні ( на тому третьому голосуванні проти них стояло «не голосував»), 22 були мажоритарними депутатами. А вони знали, що їм буде непереливки від своїх виборців за підтримку дуже потрібних, але недолуго пороблених законів.

Цікавою була також позиція таких депутатів як Князевич, Чумак і Продан. Вони теж з’явилися в залі після того відповідального голосування. До речі, це той Чумак, який зараз, здається,   випереджає всіх у виборчих перегонах за посаду очільника Антикорупційного бюро. Хоча то є тема для окремої розмови.

Друга ж і здається основна причина, чому головну фракцію не намагалися спершу відверто нахиляти, спонукаючи голосувати «за», як на мене полягає в тому, що не маючи можливості поміняти прем’єра, дехто відверто прагнув пограти йому на нервах і чітко показати хто в цій є господарем. А отже зробити пана Яценюка не тільки більш слухняним, але й переконати його  не намагатися перетягувати на себе владну ковдру.

Дійсно,  складється  враження,  що комусь  дуже вже того хочеться, ось тільки закон не велить. Саме тому я й назвав все це парламентське дійство – інтерлюдією, бо в чомусь воно дуже нагадувало розіграний фарс.

А що ж все таки буде, якщо пан Арсеній піде у відставку? Та , не приймуть його відставку, насамперед  сам Блок Порошенка. За прем’єра із БПП не найдуть 226 голосів. Розпустити парламент? Оце вже нікому із коаліції не потрібно. Ніхто із коаліціянтів не отримає тієї кількості мандатів, що має зараз. Той же Ляшко вже теж у печінках сидить у людей. А бувші регіонали тихою сапою наберуть щонайменше відвічі більше. А вони не дуже будуть панькатися із своїми політичними опонентами, Юлія Володимирівна має добрий щодо цього досвід. Тому отак і буде, як є.  

Якщо тільки молодь не взбунтує і не почне переламувати хід подій в бік справжніх реформ.