Щодо Законопроекту № 5522 Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України

Володимир Крижанівський, старший консультант Програми USAID РАДА, народний депутат України 1-го скликання
Птн, 16/12/2016 - 10:30

Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України

Ініціатори законопроекту:  народний депутат  П. Пинзеник  та ще 7 народних депутатів України

Цей законопроект містить у собі проект змін до Регламенту Верховної Ради України, внесення яких обумовлене необхідністю приведення Регламенту у відповідність до Закону України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» від                     21 лютого 2014 року № 742-VII. Виходячи із положень цього Закону,  закони та інші нормативно-правові акти є чинними в частині, що не суперечить положенням Конституції України, прийнятій на п’ятій сесії Верховної Ради України другого скликання 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями, внесеними законами України № 2222-IV від 08.12.2004№ 2952-VI від 01.02.2011№ 586-VII від 19.09.2013. Їх визнано такими, що є чинними на території України, Постановою Верховної Ради України № 750-VII від 22.02.2014. Крім цього, частина цих змін обумовленям прийняттям Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» № 1401-VIII, метою якого було  вдосконалення конституційних основ правосуддя.

З метою приведення окремих положень Регламенту Верховної Ради України у відповідність з положеннями Конституції України Робочою групою у складі народних депутатів України – членів Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України, створеною 24 грудня 2014 року (протокол засідання Комітету № 5) і було підготовано проект Закону № 5522 «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України від 09.12.2016.

Цей Комітет і було визнано в якості Головного комітету. Це викликає деяке здивування, адже суб’єктами законодавчої ініціативи в даному випадку виступають 8 із 9 членів цього Комітету. Логічним було б визначити  Головним парламентський Комітет з правової політики та правосуддя або Комітет з питань державного будівництва.

До позитивів цього законопроекту треба віднести  виконання суб’єктами законодавчої ініціативи повного системного внесення змін до Регламенту Верховної Ради України, виходячи  із вище зазначених рішень парламенту, прийнятих за час після Революції Гідності.

Проте, не можна не зупинитися на певних недоліках цього законопроекту.

  1. Насамперед це стосується того, що, звісно, вимушено суб’єктами законодавчої ініціативи продовжено існування в Регламенті настанов, пов’язаних із застосуванням «рудиментів імперативного мандату», проти чого неодноразово висловлювалися міжнародні фахівці в галузі конституційного права. Більше того, в законопроекті навіть підсилено цей напрямок чіткою вимогою  обов’язкового постійного  входження народного  депутата до складу депутатської фракції тієї політичної партії, за виборчим списком якої його обрано (офіційне тлумачення положення частини четвертої статті 13 див. в Рішенні Конституційного Суду № 12-рп/2008 від 25.06.2008).

Звісно, така новела викликана  офіційним тлумаченням Конституційного Суду положень частин п'ятої, шостої статті 13 Закону України "Про статус народного депутата України", частини четвертої статті 61 Регламенту Верховної Ради України та офіційного тлумачення положень пункту 6 частини другої, частини шостої статті 81, частини шостої статті 83 Конституції України, частини четвертої статті 13 Закону України "Про статус народного депутата України" в рамках рішення № 20-рп/2008 справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) (справа про перебування народного депутата України у депутатській фракції). Але в загальному плані треба говорити про необхідність постановки питання про внесення змін до Конституції  в частині унормування входу і виходу народного депутата із складу депутатської фракції тієї політичної партії, за виборчим списком якої його чи її обрано. Діючі  настанови Регламенту щодо цього  суперечать тенденції демократизації політичного життя в Україні. 

  1. Особливо невдалою  є редакція тієї частини  змін, шо запропонована суб’єктами законодавчої ініціативи в частині регламентації норми  частини дев’ятої статті 83 Конституції України щодо засад формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України. Конституцією  визначено, що ці   засади встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України. В змінах запропонованих суб’єктами законодавчої ініціативи,   встановлення цих засад передоручається  бланкетною нормою Конституційній угоді, що суперечить Конституції, як закону прямої дії.

Засади формування даються в максимально обмеженому вигляді і знову, як і раніш, пропонується подання,  як  підтверджуючого документу, повного списку членів фракції. Цікаво: як можна вимагати підписів народних депутатів фракції, які на її засіданні були проти рішення про створення коаліції? Ані слова не йдеться про такі принципові моменти, як то:  чи можуть інші фракції (та групи) вступати до коаліції чи ні, чи буде існувати право індивідуально членства в коаліції позафракційних  депутатів та ще декілька супутніх питань, які достеменно мають бути в тілі Регламенту, а не в документі  «міжсобойчику» коаліції.

Про засади припинення діяльності у змінах взагалі немає ані слова. І вся ця функція перекладається на ту ж таки Коаліційну угоду. Звісно, рішення про припинення діяльності Коаліції має прийматися самою Коаліцією, але питання  на яких умовах, яким чином це робиться має вирішуватися всією Верховною Радою.

  1. Ну і, звісно,  жодним чином цей документ не заторкує нагальної проблеми реформи парламенту. Тому хотілося б мати не певний паліатив, а сукупний документ нового бачення регламентації роботи парламенту в світлі   вимог часу. Але на сьогодні ми не маємо об’ємних  наробок  у цьому напрямку. Така ж фрагментація  діяльності на цьому шляху не дає поки що якихось відчутних результатів.
  2. Взагалі документ потребує детальної перевірки, бо навіть побіжний перегляд вказує на певний поспіх при розробці законопроекту.